Часто-густо можна почути, що «експерти-екологи» називають особливо екологічними та здоровими будинки з дерев'яного бруса або із солом'яних блоків насамперед тому, що вони «дихають» через свої дерев'яні та солом'яні стіни. Слід розуміти, що таке твердження є абсурдом.

Будь-який інженер — фахівець із вентиляції — скаже, що за нормами в житловому будинку необхідний повітрообмін із кратністю не менше 0,5 (тобто заміна всього повітря в будинку протягом двох годин!). Таким чином звичайна кімната в 15-16 м2 повинна пропустити в годину близько 40 кубів повітря (не беручі до увати вже санвузли та кухні, де необхідний повітрообмін може досягати коефіціенту 8!). Через конструкцію стіни такий повітрообмін неможливий - для цього необхідні два отвори в стіні діаметром 10-15 см і вентилятор, який постійно дутиме через них повітря. Тобто фізично неможливо ЯКІСНО вентилювати приміщення за допомогою стін.

Але часто такі «фахівці» говорять про «дихання стін», як про випускання вологи з приміщення через стіни. З фізичної точки зору такий процес є можливим, але лише при плюсових температурах зовнішнього середовища. При температурі зовнішнього повітря менше нуля такий процес не можливий фізично. Чому? Розглянемо такий приклад:

Достатньо поширена конструкція стін: дерев'яний брус (200 мм) утеплений зовні мінватою (100 мм) і обкладений у півцеглини (125 мм). Температура в приміщенні 20°C, вологість 50%, температура зовні -10°C, вологість між 5% і 20%. Немає паробар'єра — тому що ми намагаємося зробити стіни, що «дихають».

Теплові характеристики стіни цілком допустимі. Різниця між температурою повітря в приміщенні та внутрішньою поверхнею стіни – мінімальна – 1°C. Отож на стіні з внутрішнього боку конструкції конденсату немає. Стіна суха і тепла.

Температурна крива в конструкції від 19°C до -9°C. Це означає, що десь (швидше за все в шарі утеплювача) температура в конструкції стіни буде вже 0°C і -1°C, а в деяких місцях і -9°C. Водяна пара завжди рухається туди, де вологість менша (тобто із середини будівлі в назовні). Пара проходить через дерев'яний брус, потім через утеплювач. Проходить зону 0°C і доходить до зони -1°C. Через зону -1°C пара жодним чином пройти не зможе - адже це зона льоду! В цьому місці водяна пара просто перетворюється на лід (що утворює своєрідну стіну в товщі утеплювача, лід підпирає і починає наповнювати вологою всю конструкцію аж до внутрішньої поверхні стіни. Теплоізоляційні здібності мокрої стіни з криги відповідно швидко падають. Волога, перетворюючись на лід, руйнує (роздавлює зсередини) конструкцію, але не виходить назовні. На стіні та в товщі стіни з'являються цвіль та грибки!

Отож, процес дихання стіни в тому сенсі, в якому він часто вживається, а саме: рух повітря та водяної пари зсередини назовні, взимку фізично неможливий.

Влітку ж, навпаки, вологість зовні зазвичай набагато перевищує здорову для людини вологість 50% - і часто досягає навіть 99%. Тому волога влітку буде рухатися знову туди, де її менше - тобто: зовні всередину! А дихання стін зовні усередину є небажаним, тому що через такий рух вологи буде підніматися відносна вологість повітря всередині приміщення вище за нормативну (50%). Що знову таки призведе до намокання стін та утворення грибків та плісняви.

Таким чином «дихання стін» у двох вищезгаданих розуміннях цього словосполучення не є можливим.

Але все ж таки поняття «дихання стін» існує. У спеціалізованій літературі є термін, що називається «дихання стін», як і «дихання» підлоги або інших внутрішніх поверхонь будівлі (поверхонь внутрішнього оздоблення приміщень). Цей термін означає врегулювання відносної вологості повітря в приміщенні за допомогою відповідного покриття внутрішніх поверхонь. Так, наприклад, таку регулюючу здатність мають всі дифузійно-відкриті матеріали: це дерево, папір, глина, натуральний лінолеум. Ці матеріали підтримують постійну 50% вологість повітря в приміщенні, тим самим створюючи ідеальний для здоров'я людини мікроклімат.

Дифузійно-відкриті матеріали мають здатність прибирати зайву вологу і при потребі віддавати її назад у приміщення. І не потрібно робити цілу стіну з дерева чи саману, щоб забезпечити «дихання стін». Цілком достатньо обробити стіну зсередини приміщення вагонкою, а ще краще глиняним тиньком (штукатурка). 3-4-сантиметрового шару внутрішнього оздоблення стіни вже достатньо для появи ефекту «дихання стін». Така стіна залишиться відкритою для проходження вологи, на ній не випадатиме роса, і мешканці будинку не житимуть, як у поліетиленовому мішку, незважаючі навіть на повну герметичність будинку та якісне його зовнішнє утеплення!

Економічні вигоди енергопасивної та екологічно чистої будівлі

Європейська класифікація будівель за енергопотребою

Словник екологічної та енергосберігаючої термінології

• /Повернутися до початку