У попередніх статтях Ви вже зіткнулися з моєю експертною думкою щодо складу зовнішніх конструкцій будівлі: стіна будівлі має бути неодмінно двошаровою. Стіна обов'язково має складатися з масивної конструкції + легкого зовнішнього шару утеплювача.

Чому? - Запитайте Ви. Адже можна побудувати каркасник - і заощадити взагалі на конструктивному матеріалі стін - відразу перейшовши до шару утеплення (заповнення стіни утеплювачем між каркасом). Можна взяти пористі конструктивні матеріали, адже зараз навчилися робити масивні конструкції з великою кількістю пор повітря — зробивши «камінь» (головною перевагою якого, окрім міцності, завжди була висока теплоємність) пористим, а отже, зменшивши його основний недолік, — високу теплопровідність.

Раніше якісні будинки зводили з кам'яної стіни завширшки майже один метр. Але сьогодні ми не можемо дозволити собі ані такої перевитрати матеріалів, ані витрати площі (земельних ділянок)!

Людство вже майже сторіччя намагається втілити в життя свою одвічну мрію про тепле (з низькою теплопровідністю) каміння, невеликого шару якого буде достатньо для зведення «теплої» енергозберігаючої будівлі. При цьому нажаль не всі розуміють, що «додаючи» каменю пористість, ми знижуємо його головну перевагу - теплоємність (тобто здатність до акумуляції тепла в своєму масиві). Одночасно з теплоємністю зникають і шумоізоляційні можливості масивного матеріалу.

Сьогодні виробляються «теплі камені» для будівництва: пустотіла цегла, поротерм, піно- та газобетони тощо. Будинок з пористого «камінню» став краще теплоізольований за меншої товщини стіни. Але будинки, побудовані з пористого матеріалу, вже не є а ні теплоємними, а не теплоінерційними. Навпаки – вони стали теплодинамічні. По теплоємності будинок із газобетону або поротерму наближається до будинку з дерев'яного бруса. Він уже не накопичує теплові характеристики (тепло взимку і холод влітку) у своїх конструкціях... до того ж такі конструкції є досить звукопроникним.

Також і міжкімнатні перегородки з пористих матеріалів залишають бажати кращого — адже їхня низька щільність означає не лише низьку теплопровідність та відсутність акумулюючих здібностей, а й низький рівень шумоізоляції. Перегородка повинна бути в ідеалі, навпаки, важкою та тонкою (задля економії простору), оскільки маса це основний фактор, який визначає резонансні властивості конструкції.

Але повернемося до зовнішньої стіни. З додаванням «комірочок повітря» в «камінь» крім втрати теплоємнісних і звукопоглинаючих властивостей слід звернути увагу також і на те, що товщина одношарової стіни завжди за своїми міцностними (конструктивним) характеристикам розраховується із подвійним (а ще краще потрійним) запасом міцності - адже зовнішні погодні умови означають постійне знищуюче навантаження на стіну. В одношаровій стіні практично неможливо уникнути поступового процесу руйнування стіни. Усі «теплі» конструктивні будівельні матеріали з порами повітря є паропроникними. Це означає, що пара, проходячи через товщу стіни із середини приміщення назовні, в якомусь місці зустрічається з «точкою роси». Випадає конденсат. При мінусових зовнішніх температурах, дійшовши до зони льоду (-1°C - десь у зовнішній третині стіни), волога перетворюється вже на лід, розширюючись і тим самим руйнуючи стіну. Тобто конструктив такої стіни завжди доводиться розраховувати з перевитратою матеріалу «на руйнування» в процесі експлуатації» зовнішньої половини всієї товщі стіни, що, м'яко кажучи, не дуже раціонально.

Одношарова стіна завжди буде більш мокрою і холодною (лід, утворившись в одній точці, «обморожує» все навколо себе — а волога «підпираючи» зсередини — все більше перетворюється на лід, і стіна заморожується все далі і далі всередину).

Серед прихильників одношарової стіни з газобетону існує думка, що завдяки своїм сферичним порам у товщі газобетону не випадає конденсат і стіна на товщу всього свого шару залишається теплою (тобто в такій стіні начебто відсутня зона льоду). Однак у нашому кліматі (при глибоких зимових мінусах зназовні) неможливо зберегти усю стіну навіть і з газобетону теплою на всю товщину! Адже для того, щоб нагріти одношарову газобетонну стіну до плюсової температури на її зовнішній стороні, необхідно було б нагріти її внутрішню частину до температури в +40°C +50°C, що абсолютно нераціонально, як для створення комфортних умов проживання мешканців всередині будинку, так і з точки зору збереження енергоресурсів. Бо якщо стіна з газобетону залишається теплою і сухою на всю свою товщину - то її зовнішня поверхня має тепературу як мінімум +1°C! А якщо температура оточуючого повітря становить -10°C - то така стіна стає постійним «радіатором» - який прогріває собою повітря навколо будівлі!

Висновок:

БУДЬ-ЯКА одношарова стіна буде холодною зовні при мінусових зовнішніх температурах. Отже, точка роси та зона льоду будуть у товщі конструктиву стіни. А сама стіна буде покриватися пліснявою, грибком, інтенсивніше руйнуватиметься, набагато частіше і глибше піддаючись циклам заморожування-розморожування. Таким чином економія на зовнішньому утепленні зменшує термін життя будівлі та якість (а не рідко й довжину) життя самої будівлі та нажаль і її мешканців.

Укриваючіконструктивний масив несучої стіни зовні ізоляцією (бажано повністю парозакритою!), ми сприяємо переміщенню точки роси та зони льоду в шар теплоізоляції, в якому (при повній герметичності цього шару) волога відсутня за визначенням. Отже, несуча конструктивна масивна стіна не руйнується, тому що волога в ній не конденсується і не замерзає, а зовнішній шар ізолюючий не руйнується, через те що волога в нього не взагалі не може протрапити. Застосовуючі ж різні види паровідкритої ізоляції (наприклад мінеральної вати, сипучих утеплювачів), слід робити вентильовані фасади, через які волога з утеплювача могла б вільно вивітрюватися в навколишнє середовище. Масивна стіна утеплена зовні, і в цьому випадку залишиться сухою і не руйнуватиметься від заморожування, а не несучий, а лише ізолюючий (не конструктивний) шар утеплювача теж не зіпсується, навіть у разі замерзання в ньому води, яка пізніше, після розмерзання, знову зможе вивітритися через відкритий вентильований фасад.

Що ж стосується самих тепловтрат будівлі через огороджувальні конструкції — то, як вже наочно показано у статті: «Теплоізоляція будівель. Ізоляційні матеріали», конструктивні матеріали ніколи не зможуть настільки якісно утеплити будинок, як це зробить будь-який ізолятор (оскільки теплопровідність будь-якого з ізоляційних матеріалів мінімум у 10 разів нижча за будь-який з конструктивних, навіть дуже пористих).

Підсумок:

двошарова стіна (масивний конструктивний матеріал всередині: наприклад глиняна повноціла цегла + шар утеплювача зовні: в ідеалі вспінене скло), це:

• Відмінні акумулюючі здібності будівлі, що означає підтримку постійного врівноваженого мікроклімату в приміщенні і відповідно комфортніше проживання для людини.
• Якісне утеплення зовнішньої оболонки при невеликій товщині стіни, отже: економія енергоресурсів та площі (земельної ділянки).
• Герметичність будівлі завдяки повітронепроникності ізолюючого зовнішнього шару - це відсутність тепловтрат (які неминучі при виході вологи, а разом з нею і тепла через стіни).
• Захистний зовнішній шар теплоізоляції запобігає руйнуванню конструктивнонр масиву стін внаслідок впливів навколишнього середовища — сприяючі довговічності та міцності всієї будівлі.

Економічні вигоди енергопасивної та екологічно чистої будівлі

Європейська класифікація будівель за енергопотребою

Словник екологічної та енергосберігаючої термінології

• /Повернутися на початок