Якісно утеплений будинок дозволяє заощадити до 50% витрат на опалення будівлі взимку та охолодження його влітку. Окрім того, теплоізоляція захищає несучі огороджувальні конструкції від різких перепадів зовнішньої температури та від попадання вологи у несучі конструкції, збільшуючи таким чином термін служби будівлі. Але найголовніше - правильно виконана теплоізоляція робить Ваш будинок комфортнішим для проживання, а перебування людини в такому будинку буде значно «здоровішим» - бо якісна ізоляція будівлі припиняє «висмоктування» тепла з тіла людини холодними конструкціями. Адже людина - це теплокровна істота, і крім температури повітря навколо себе, вона також постійно відчуває температуру всіх твердих тіл на відстані 3-4 метрів навколо себе. За низької температури огороджувальних конструкцій - людині буде холодно навіть у перегрітому до нездорової температури в 26°C повітрі. Теплі стіни дозволяють підтримувати температуру повітря в приміщенні на невисокому але здоровому рівні (19-20 градусів), при цьому створюючи комфортну атмосферу, без відчуття холоду людиною.

Передусім уточнимо чим відрізняються будівельні матеріали, від утеплювачів. Порівняємо теплопровідність (λ) найпоширеніших в Україні конструктивних матеріалів для зведення стін: залізобетон: 1,7 Вт/м·°C, цегла: 0,4-1 Вт/м·°C, важкий саман: 0,25 Вт/м·°C, піноблок (пінобетон): 0,2-0,3 Вт/м·° Вт/м·°C, пористий бетон: 0,3-0,6 Вт/м·°C, керамзитобетон: 0,6 Вт/м·°C, шлакобетон: 0,2-0,5 Вт/м·°C, дерево (поперек волокон): 0,12-0,14 Вт/м·

з утеплювальними (ізоляційними) матеріалами: плити з очерету: 0,07 Вт/м·°C, плити з селікату кальцію: 0,07 Вт/м·°C, пробка (чорний агломерат): 0,70 Вт/м·°C, піноскло: 0,0,0 Вт/м·°C, пеноізол: 0,035-0,05 Вт/м°С, мінеральна вата: 0,03-0,04 Вт/м·°C, екструдований пінополістирол: 0,03 Вт/м·°C, пінополіуретан: 0,04 Вт/м·0 Вт/м·°C — і можемо побачити, що утеплювачі мають як мінімум у 10 разів меншу теплопровідність, ніж будь-який конструктивний матеріал, включаючи навіть дерево.

Тобто, будуючи одношарову стіну (як усюди рекламують постачальники цих матеріалів: «тепла стіна в 2,5 цегли», або ж з «дуже теплого піноблоку», або «найекологічніший, теплий і живий будинок з дерев'яного бруса»), потрібно усвідомлювати, що він в жодному випадку не є насправді енергозберігаючим. Адже навіть шар утеплювача лише в 5 см — вже має кращі теплоізолюючі властивості, ніж у 10 разів товстіша стіна: 50 см цегли (у дві цегли) або будь-якого іншого конструктивного матеріалу.

На світлинах: зліва термографічне фото будівлі з двошаровою конструкцією стіни (з суцільним якісним зовнішнім утепленням, без містків тепла); справа - будівля з піноблоків - одношарова конструкція стіни (наочно видно містки тіла в кутах та по швах між піноблоками).

Отож найправильніша (тепла) стіна завжди буде двошаровою, і складатиметься з конструктивного (бажано масивного) та утеплюючого (легкого) шарів.

Конструктивний шар має бути масивним, тому що тільки масивні конструкції мають акумулюючі властивості, й тільки масивна стіна може запобігти втраті тепла будівлею способом випромінювання.

Наносячи на масивну конструкцію утеплювач зовні — ми, по-перше, захищаємо саму конструкцію несучої стіни від старіння і руйнування через пряму дію зовнішнього середовища (вологи, сонячних променів, вітру, тощо), по-друге, ми запобігаємо тепловтратам будівлі способом передачі тепла.

Підбираючі утеплювач для зовнішньої теплоізоляції будівлі, крім теплозахисних характеристик слід також приділяти особливу увагу вологостійкості та паро(НЕ)проникності матеріалу. З усіх відомих на сьогодні утеплювачів найвища паропроникність у мінеральної вати (0,5 Мг/(м·ч·Па), трохи нижче вона у пінопласта (0,25 Мг/(м·ч·Па), значно менша у екструдованого пінополістиролу (0,01 Мг/(м·ч·Па)), що містить в собі практично майже повністю «закриті», загерметизовані «пори» повітря, а повністю відсутня паропроникність і 100 відсоткова вологостійкість є тільки у вспіненого скла: утеплювач «ПІНОСКЛО» (0,00 Мг/(м·ч·Па) – адже скляні закриті «пори» повітря є повністю герметичними і не можуть пропускати жодної вологи, пари або повітря.

Тобто підбираючі матеріал для утеплення будинку, слід враховувати, що в паропроникних матеріалах з часом накопичується дуже велика кількість вологи, що призводить до значного до 99% зниження їх опору теплопередачі (адже вода — найкращий теплопровідник!). Так, у Європі ще з 2000 року демонтують все мінераловатне та полімерне утеплення, нанесене на стіни у 80-ті та 90-ті роки минулого століття, бо це утеплення вже повністю насичилося вологою (промокло) за десятиріччя експлуатації будівель. У деяких випадках катастрофічне намокання утеплювача навіть було причиною обвалу або загрози обвалу перекриттів, що сильно намокли і зважніли, як це сталося в будівлі олімпійського басейну в Люксемургу (1982 року будівництва). Регулярний моніторинг роботи теплоізоляційного шару показав повну втрату теплозахисних характеристик мінеральної вати, що утеплювала дах, вже за кілька років експлуатації! А небезпечне збільшення навантаження на несучі конструкції через накопичену в них воду стали загрожувати стабільності будівлі. Тому в 2002 році було проведено повний демонтаж існуючого утеплювача, який замінили на паронепроникне піноскло.

Будь-який утеплювач має тим менший коефіцієнт теплопровідності, чим більше в його складі пор повітря, яке, як відомо, і є найкращим ізолятором. Але при цьому утеплювачі діляться матеріали з «відкритими» і «закритими» порами повітря (паропроникні та паронепроникні). Утеплювачі з відкритими осередками повітря слід або якісно одягати (з обох боків) у паробар'єр (що на практиці часто-густо надзвичайно складно виконати!), або ж такий утеплювач слід розміщувати лише в тих місцях, де забезпечується постійна вентиляція шару утеплювача (наприклад на вентфасадах).

При виборі утеплювача, крім теплопровідності та паропроникності, слід враховувати і термін служби теплозахисту. Є утеплювачі з терміном служби до 4-6 років: пінопласт, скловата; є довговічніші, з терміном служби до 20-40 років: базальтове волокно або мінеральна вата (тільки при правильному нанесенні!), екструдований пінополістирол, піноізол, очеретяні мати, ековата, пробка; і є утеплювачі вічні — тобто з необмеженим терміном служби, до них належить лише вспінене скло «ПІНОСКЛО». Цей утеплювач не розкладається, його не гризуть гризуни, в ньому не в'ють гнізда насекомі або інші шкідники, він, як і скло у вікнах, не псується під дією навколишнього середовища: під дією сонячних промінів, снігу, дощу, вітру, тощо).

Крім вищесказаного утеплювачі ще поділяються на шкідливі для здоров'я людини (як при виробництві, так і при експлуатації) та на безпечні для здоров'я людини.

Утеплювачі поділяються також на шкідливі для здоров'я людини (як при виробництві, так і при експлуатації) і безпечні. Так скловата старого зразка (до 2002 р.) є небезпечним утеплювачем (забороненим до використання в Європі), оскільки її дрібні волокна дуже легко б'ються, відламуються і потрапляючи в легені людини, викликають різні захворювання, у тому числі астми, ракові захворювання, алергії тощо. Пінопласт та піноізол, при своєму виготовленні і деякий час після, виділяють в атмосферу шкідливі смоли (часто на формальдегідній основі), що також небезпечно для здоров'я людини.

Дуже важливо використовувати утеплювачі строго за призначенням та строго у передбачених для цього конструктивних схемах. Адже кожен утеплювач має свою сферу застосування, де він працює найефективніше.

Утеплювачі існують органічного та неорганічного походження, розглянемо всі їх окремо.

До органічних теплоізоляційних матеріалів належать: тирса, повсть, очерет та ековата. Тирса і стружки використовуються для утеплення і шумозахисту перш за все перекриттів. Їх застосовують у сухому вигляді з просоченням у конструкції вапном, гіпсом або цементом.

Дерев'яні конструкції (в основному зруби) утеплюють будівельною повстю, яка виготовляється з грубої вовни. Випускається цей матеріал у вигляді просочених антисептиком полотнищ довжиною 1000—2000 мм, шириною 500—2000 мм і товщиною 10—12 мм.

Камишові плити (400-500 грн./м3) також використовуються для утеплення дерев'яних зрубів. Вони випускаються товщиною від 30 до 100 мм (дротяне скріплення рядів пресованого очерету через кожні 10-15 см).

Ековата (200-700 грн./м3) використовується в перекриттях, у стінах і дахах, як у якості утеплювача, так і шумозахисту в міжкімнатних перегородках. Целюлозний утеплювач наносять на горизонтальні, вертикальні або похилі (між кроквами) поверхні за допомогою спеціального обладнання для видування. Існує 2 методи нанесення: вологе і сухе напилення, у будь-якому випадку ізоляційний шар виходить цілісним, безшовним — у цьому його значна перевага, покриття з цього матеріалу повністю заповнює всі порожнечі, утворюючи цілісну поверхню.

Ековата складається на 80% з обробленої целюлози (деревне волокно), на 12% - з антипіренів (борна кислота) - що піднімає вогнестійкість матеріалу, і на 8% - з антисептика (бура) - завдяки якому матеріал не пробують на зуб грибки. Усі складові матеріалу є нетоксичними, нелетючими, нешкідливими природними компонентами. Завдяки тонковолокнистій структурі ековата має низьку повітропроникність і хорошу ізолюючу здатність.

До неорганічних теплоізоляційних матеріалів належать: мінеральна вата й скловата, піноскло та всі пінополістироли.

Універсальним, найякіснішим та довговічним утеплювачем є піноскло (2200-2700 грн./м3). Його можна використовувати для зовнішнього утеплення будь-яких конструкцій. Для плаского даху, терас, цоколя, фундаменту і всієї підземної частини будівлі спінене скло підійде найкраще, оскільки має високу механічну стійкість, міцність на стиск, повну 100% вологостійкість, паронепроникність і максимальну довговічність. На шар піноскла можна навіть поставити всю будівлю, якісно утепливши таким чином всю площу фундаменту будинку.

Піноскло — пористий легкий матеріал, чорного кольору, що отримується шляхом спікання суміші скляного порошку з газоутворювачами (вапняком, кам'яним вугіллям). Тобто кульки повітря в цьому матеріалі як би «запечатані в маленькі закриті скляні комірки», що дає цьому матеріалу незаперечну першість серед утеплювачів. Якісне піноскло має дуже дрібні закриті пори (комірки) однакового розміру, які не мають повітряного сполучення між собою.

Якщо ціна піноскла не закладена в бюджеті — то для утеплення тих самих конструкцій можна застосувати і дешевшу альтернативу: екструдований пінополістирол (860-1000 грн./м3), який також є стійким, майже паронепроникним матеріалом. Екструдований пінополістирол - довговічний (до 50 років) і міцний, не піддається біологічному розкладанню, плити мають малу масу і зручні в установці: їх можна клеїти до будь-якої основи. Матеріал має закриту комірчасту структуру, відрізняється високою стійкістю до деформацій стиснення, тому може використовуватися для утеплення поверхонь, що несуть навантаження (в тому числі і фундаментні плити).

До недоліків екструдованого пінополістиролу належить його руйнівність при контакті з деякими хімічними речовинами (часто гідроізоляцією на бітумній основі) і горючість, хоча матеріал має властивості самозагасання.

Пінополістирол (300-600 грн/м3) — дешевша і менш довговічна (до 15 років) альтернатива XPS.

У фасадних системах мокрого типу (утеплювач + штукатурка) найкраще також застосовувати найдовговічніший і найстійкіший утеплювач: піноскло. Але є можливим також і застосування пінополістиролу, бажано екструдованого (у нього термін служби буде набагато довше!).

Однак слід знати, що під тривалим впливом сонячних променів (наприклад, на південному фасаді) пінополістирол може деформуватися, що призведе до розкриття швів, а згодом і до утворення тріщин у тинькуванні фасаду.

Екструдований пінополістирол добре використовувати там, де він не піддається впливу прямих променів сонця, наприклад, для теплоізоляції скатних покрівель. У цьому випадку утеплити покрівлю можна не тільки між, але і по кроквах, що є конструктивно правильнішим рішенням, що виключає теплові «містки».

У разі, коли будівельники зобов'язуються забезпечити дуже якісне виготовлення паробар'єра (але тільки в цьому випадку!), можна в покрівлях скатних дахів використовувати і більш дешевий, але паропроникний утеплювач: базальтове волокно (мінеральну вату). Але при цьому не можна забувати про необхідність якісного провітрювання цього утеплювача із зовнішнього боку: тобто під покриттям даху (черепиця, шифер, профнастил або будь-який інший матеріал) та паровідкритим гідробар'єром слід завжди залишати проміжок для забезпечення природного провітрювання мінераловатних плит.

Для навісних вентильованих фасадів також можна використовувати найдешевший матеріал — мінвату (200 грн/м3). Це волокнистий теплоізоляційний матеріал (діаметр волокна 5-12 мкм) одержують з неорганічної сировини: розплавленої маси гірських порід базальтової групи або шлаків з подальшим додаванням сполучного органічного компонента. Для мінеральної вати вентильований фасад – це найоптимальніше застосування, внаслідок її повністю відкритих комірчин повітря та дуже високої паропроникності. Водночас, використовуючи мінеральну вату, слід неодмінно влаштовувати паробар'єр із внутрішнього (до приміщень будинку) боку, щоб вата не насичувалася вологою, яка рухається назовні із середини будинку. Найкраще використовувати щільні марки вати — із щільністю від 30 до 150 кг/м3.

Мінеральну вату часто плутають зі скловатою (100-150 грн./м3)— волокно якої виходить тим самим способом розпилення, але з розплавленого стекла. Скловолокно має набагато менший діаметр і крихкіше. Скловата, яка випускалася в Європі до 2002 року, була шкідливою для здоров'я, бо дрібні частинки скла могли відщеплюватися та потрапляти у дихальні шляхи людини, викликаючи рак легень, алергії та астму, оскільки вони не підлягають розкладанню. Особливо небезпечним було скловолокно всередині приміщень. З 2000-х років було винайдено нове покоління скла- та мінерального волокна — за Європейськими нормами його частинки тепер мають розкладатися в тілі людини протягом максимум 40 днів. Таким чином виробники цього матеріалу уникли небезпеку створення передумов для рака легенів та дихальних шляхів. Купуючи цей матеріал, обов'язково переконайтеся, що він був дозволений до застосування у Європі. Однак і зараз найдрібніші частинки цих волокон, потрапляючи на шкіру, в очі чи у дихальні шляхи можуть викликати астматичні явища, алергії чи свербіж. Тому рекомендується місця, в яких волокно ріжеться (при укладанні) додатково просочувати клеєм, щоб порізані частинки не потрапляли у повітря поміщень. А працювати з цим матеріалом слід виключно в рукавицях, захисних костюмах та з респіратором!

Нажаль часто-густо в нас використовують і звичайний пінопласт (100-150 грн./м3) в якості шару утеплювача, хоча це взагалі то не теплоізоляційний матеріал (а пакувальний). Його не рекомендується використовувати для утеплення будівель, оскільки він схильний до швидкого старіння і деструкції: відкриті повітряні комірки викликають його намокання в закритих системах, у вентильованих фасадах - його поїдають гризуни, а пряме попадання сонячних променів або сильне нагрівання на південних фасадах - викликає повне руйнування цього матеріалу. Таким чином термін служби цього матеріалу в якості утеплювача не перевищує п'яти років.

Піноізол (250-300 грн./м3) - це порівняно дешевий пористий полімерний матеріал, який виготовляють за допомогою спеціальної установки прямо на будівельному майданчику. Їм насамперед утеплюють порожнини каркасних конструкцій. Піноізол відноситься до нового покоління карбомідних теплоізоляційних пінопластів, має високі теплоутримуючі здібності, низьку об'ємну щільність, стійкість до дії мікроорганізмів та гризунів.

За зовнішнім виглядом та своїми характеристиками піноізол є недорогим аналогом пінополістиролу. Його головна перевага полягає в тому, що він текучий, утворює безшовну поверхню і його можна заливати у важкодоступні порожнини. Недоліком піноізолу є складність нанесення та велика кількість парів смол під час нанесення та висихання. Неприємний «хімічний» запах виділяється досить довго, тому проведення робіт можливе лише у протигазі. Мешканці не повинні перебувати в робочій зоні, поки теплоізоляція повністю не висохне та не полімеризується.

Термофол — це багатошаровий матеріал нового покоління, в якому застосований принцип теплоізоляції завдяки ефекту відбивання промінів від полірованої поверхні, нанесеної з однієї або двох сторін на шар спіненого поліетилену. Теплоізоляція, що відбиває проміні, є ефективним і екологічно чистим матеріалом і має пароізолюючі і шумозахисні властивості. Як привило, це не товста теплоізоляція (від 2 до 30 мм) і застосовується вона насамперед у саунах, лазнях та інших гарячих і мокрих приміщеннях, що вимагають стабільного утримання високих температур.

Не слід утеплювати будівлі зсередини, тому що при такому способі «точка роси» (тобто точка випадіння конденсату) переміщується всередину товщини стіни, що призводить до утворення конденсату на внутрішній поверхні стіни. Намокання ж стіни, у свою чергу, призводить до утворення грибків і цвілі, а також до швидкого старіння і руйнування несучої конструкції стін: тобто зменшується термін служби всієї будівлі, тоді як атмосфера всередині будівлі стає шкідливою для людини.

Відповідь однозначна: будівлю слід утеплювати лише зназовні! Тобто - із зовнішнього боку всіх несучих конструкцій будівлі: стін, фундаменту, даху, терас, тощо.

У разі потреби утеплити будівлю-пам'ятку архітектури, в якій є неможливим нанесення теплоізоляційного шару зназовні, для внутрішньої теплоізоляції стін можна застосовувати виключно один матеріал, це плити силікат-кальцію. Цей матеріал виготовляється на основі мінеральних компонентів: оксиду кальцію та силіцію, цементу, целюлозного волокна найвищої якості, очищеного піску та води, і виробляється за допомогою пари (як і пінобетон). У ньому відсутні азбест або інші отруйні та канцерогенні речовини. Матеріал стійкий до вогню, стійкий до стиснення, має постійні розміри, тривалий термін служби, стійкість до впливу навколишнього середовища, а найголовніше - може застосовуватися як внутрішні теплоізоляції без катастрофічних наслідків для здоров'я людей (тобто перешкоджає виникненню грибків та плісняви), так як має дуже хорошу здатність сприймати в себе надлишки вологи, «складувати» їх і віддавати назад у приміщення, за необхідності.

Економічні вигоди енергопасивної та екологічно чистої будівлі

Європейська класифікація будівель за енергопотребою

Словник екологічної та енергосберігаючої термінології

• /Повернутися на початок